Садиба Майцеховського

Виникнення садиби відносять до XIX ст. У 1890 р. земля перейшла у володіння Казимира Мсциховського, голови правління Селезнівського товариства кам’яновугільної та заводської промисловості, дійсного статського радника, інженера-шляховика, поляка за походженням. У 1913 р. на території маєтку були зведені палац (архітектор Сергій Ґінґер), парафіяльна церква-школа та будинок для вчителів (архітектор Лев Руднєв) та інші споруди. Окрім палацу, садиба мала пейзажний парк у 22 гектари (садівник Марцин Хубецький). Унікальний для Донбасу маєток викликав певний інтерес з боку громадськості країни. У 1916 р. у журналі «Столиця і садиба» з’явився детальний опис садиби. У радянську добу палацово-парковий ансамбль був повністю занедбаний. На його території розташовувалися дитячий будинок для безпритульних (1920-ті рр.), Ворошиловський будинок відпочинку (1930-ті рр.), туберкульозний диспансер (1950-ті рр.), наркологічний диспансер (1980-ті рр.). Серед збережених інтер’єрів палацу — зала з балконом для музик, з каміном, ліпленими оздобами стелі з зображенням музичних інструментів.[1]